Переписати хату на кота. Цивільна конфіскація і родичі – судова практика

Коли в Україні запроваджувався механізм цивільної конфіскації, її рекламували як інструмент ефективної боротьби з корупцією, що дозволяє державі примусово, але поза межами кримінального процесу, забрати незаконно набуте майно посадовців. Але як ці новації реалізуються на практиці, особливо в контексті ситуацій, коли майно «переписують» на родичів? Далі розглянемо таку судову практику.

…А поки спробуйте вгадати, скільки судових справ із застосуванням цивільної конфіскації було за ці майже 5 років дії закону…

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: і покарання за набуття таких активів» був прийнятий Верховною Радою України в жовтні 2019 року.

Звісно ж, це не ноу-хау українського законодавця, а лише адаптована до наших реалій світова практика, яка застосовується у Великій Британії, США, Австралії, Канаді, Швейцарії та інших країнах.

Цивільна конфіскація застосовується в разі визнання в суді необґрунтованими активів та стягнення їх у дохід держави, в порядку цивільного провадження, котре здійснюється Вищим антикорупційним судом (якщо ж справа розглядається стосовно суддів чи працівників ВАКС, то вона підсудна місцевому суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться ВАКС).

Позивачем у справі виступає держава в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а в справах щодо працівника НАБУ, прокурора САП — прокурори ОГП за дорученням Генерального прокурора.

Найбільш цікавим та спірним моментом є те, що відповідачем, окрім особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (чіткий перелік визначено в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»), яка набула актив (далі — уповноважена особа), може виступати також інша фізична чи юридична особа, яка набула у власність такі активи за дорученням цієї особи, якщо вона може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Отже, якщо будуть здобуті докази того, що уповноважена особа формально не має прав щодо активів, але безпосередньо чи опосередковано розпоряджається ними, такі активи також знаходяться під ризиком стати предметом розгляду в рамках цивільної конфіскації.

Передбачення можливості застосування цивільної конфіскації активів, які можуть не бути оформлені безпосередньо на уповноважену особу, свідчить про бажання держави здійснювати ретельний нагляд, перевірку та попередження випадків узаконення тих чи інших активів уповноважених осіб шляхом, наприклад, оформлення права власності на родичів чи близьких осіб. Тягар доказування законності джерел походження активів лежить на відповідачеві.

Звернемося до Єдиного реєстру судових рішень. Починаючи з листопада 2019 року (коли Закон набрав законної сили) до 19 серпня 2024 року ВАКС розглянув та виріс рішення лише по 11 справах про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави.

Якщо проаналізувати рішення про цивільну конфіскацію, які набрали законної сили, то між ними можна побачити багато спільних рис. Зокрема, показовими є справи, де офіційні доходи значно перевищують витрати.

Досить цікавою є судова практика у справах, де до операцій з активами залучаються родичі.

Справа № 991/5169/23

13 лютого 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець передав у власність, а покупець прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 (далі – об`єкт нерухомості). Квартира складається з трьох житлових кімнат та кухні, житлова площа 62,9 кв. м, загальна площа 103,3 кв. м. Договірна ціна об`єкта нерухомості становить 1 862 335,43 грн.

14 лютого 2020 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровувана) укладено договір дарування об`єкту нерухомості, який посвідчений тим же приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. Згідно з пункту 1 договору дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровувана приймає у власність як дарунок об`єкт нерухомості. Сторони оцінюють дарунок на суму 1 862 335,43 грн.

Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 13 лютого 2020 року о 12.56 проведена державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомості ОСОБА_3 , а 14 лютого 2020 року о 09.56 – за ОСОБА_1 .

Встановлено, що ОСОБА_1 10 січня 2013 року прийняла присягу державного службовця та з того часу і дотепер працює в органах Державної митної служби України. Станом на час набуття об`єкта нерухомості вона обіймала посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці Державної митної служби України.

24 березня 2021 року ОСОБА_1 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, у якій у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» зазначила, що 14 лютого 2020 року набула право власності на об`єкт нерухомості загальною вартістю 1 862 336,00 грн. При цьому в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації вказала підставу набуття такого активу – подарунок у негрошовій формі від ОСОБА_3 . Зазначену інформацію ОСОБА_1 попередньо підтвердила під час подання на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни в майновому стані 18 лютого 2020 року. У розділі 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування» щорічної декларації за 2020 рік ОСОБА_1 місцем фактичного проживання вказала об`єкт нерухомості.

Те, що ОСОБА_3 набула право власності на об`єкт нерухомості за дорученням ОСОБА_1 та вона може як опосередковано, так і прямо вчиняти щодо цього активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження підтверджено таким: наявність між власником та суб`єктом декларування родинних відносин (ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 ). Майже одночасне оформлення права власності на об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 після реєстрації права за її матір`ю ОСОБА_3 , що свідчить про те, що суб`єкт декларування координує поведінку номінального власника активу для подальшого його набуття у власність, а приховання факту фактичного набуття активу пояснюється відсутністю задекларованих грошових заощаджень та законних доходів у ОСОБА_1 за звітні роки, що передували даті набуття об`єкта нерухомості.

Згідно з відомостями декларації за 2020 рік та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй належить дороговартісне  майно, а саме: – трикімнатна квартира АДРЕСА_2 (набуте на підставі договору дарування від 14 лютого 2020 року, дарувальник – ОСОБА_3 ); двокімнатна квартира АДРЕСА_3 (набуте на підставі договору дарування від 13 жовтня 2021 року, дарувальник – ОСОБА_3 ); ? автомобіль марки «HONDA» модель «CR-V» (підстава набуття, що вказана в щорічній декларації за 2020 рік, безоплатне користування). 17 грудня 2019 року ОСОБА_3 видала довіреність ОСОБА_1 на представлення інтересів та продаж вказаного автомобіля. При цьому право власності на автомобіль за ОСОБА_3 виникло 08 листопада 2019 року на підставі договору купівлі-продажу. Таким чином ОСОБА_1 на сьогодні має у власності 2 квартири та на праві користування автомобіль, кожен з цих активів набутий нею у подібний спосіб, спочатку оформлено право власності на мати з подальшим, майже одночасним, даруванням чи надання у користування своїй дочці.

Під час збору доказів необґрунтованості активів отримано пояснення від попереднього власника об`єкта нерухомості – ОСОБА_2 , який повідомив, що перед купівлею огляд квартири проводили та всі організаційні питання вирішували чоловік та молода жінка (безпосередньо ОСОБА_1 ), а під час оформлення документів у нотаріуса уже були присутні старші за віком чоловік та жінка (тобто батьки ОСОБА_1 ). При цьому набуття активу не відповідає інтересам третьої особи, так як для купівлі квартири були використанні всі заощадження подружжя ОСОБА_3, а також позичена значна сума грошових коштів. Постійне місце проживання ОСОБА_3 – м. Бережани Тернопільської області, а тому вигода ОСОБА_1 більш ймовірна, оскільки її місце роботи територіально знаходиться поруч з придбаною квартирою.

Об`єкт нерухомості набутий матір`ю ОСОБА_1 14 лютого 2020 року, а тому аналізу підлягають щорічні декларації за 2019 та 2020 року (за період, що передував укладенню договору купівлі-продажу). Сукупний  розмір законних доходів ОСОБА_1 на дату набуття квартири, які могли бути використанні, становив 112 271,50 грн, відтак вона не мала фінансової можливості самостійно придбати об`єкт нерухомості.

Щодо фінансової спроможності ОСОБА_3 придбати квартиру, то за період з 2000 по 2012 року вона отримала доходів на суму 196 240,92 грн. Починаючи з 07 травня 2012 року по лютий 2020 року отримала виплати у розмірі 117 200,38 грн, а всього – 337 648,31 грн. Чоловік ОСОБА_3 – ОСОБА_4 за період з 2001 по 2020 роки отримав сукупний дохід на суму 1 245 679,31 грн. Сукупний бюджет подружжя складав 1 559 120, 69 грн. Витрати подружжя на придбання майна за вказаний період становили 927 312,50 грн. Станом на 13 лютого 2020 року (дата набуття об`єкту нерухомості) різниця між доходами та витратами подружжя ОСОБА_3 становила 631 808,19 грн, проте насправді вказана сума значно менша, оскільки не враховано витрати на харчування, одяг, сплату комунальних послуг, проїзд тощо. Таким чином ОСОБА_3 як самостійно, так і за рахунок спільних заощаджень з чоловіком, не мала фінансової спроможності придбати об`єкт нерухомості, який у подальшому був подарований дочці – ОСОБА_1 .

Під час проведення моніторингу способу життя на підставі статті 514 Закону України «Про запобігання корупції» Національним агентством отримано пояснення від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо походження коштів, використаних на придбання об`єкта нерухомості. Зокрема, ОСОБА_3 повідомила, що кошти, використані на придбання квартири, набуті у процесі трудової діяльності, продажу належного майна, а також отриманої позики у 2019 році у розмірі 2 000 000,00 грн на підставі договору позики, укладеного між нею та ОСОБА_5 . Факт одержання грошових коштів підтверджується розпискою. Разом з тим про існування обґрунтованих сумнівів щодо реального здійснення позики свідчать відомості, зокрема, щодо фінансового та матеріального стану ОСОБА_5 . Так, за період з 1998 по 2019 року ОСОБА_5 отримав дохід у розмірі 2 758 904,34 грн. З квітня 2015 року останній отримує пенсію по інвалідності, за період до дати надання позики отримав 74 631,92 грн. Згідно з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру транспортних засобів він одержав доходи на загальну суму 188 176,00 грн. Таким чином загальний розмір доходів ОСОБА_6 становить 3 021 712, 26 грн. Щодо витрат на придбання нерухомості та транспортних засобів, понесених ОСОБА_5 , такі складають 777 417,50 грн. Отже, станом на дату надання ОСОБА_3 позики різниця між доходами та витратами ОСОБА_5 могла становити 2 244 294, 76 грн (не враховуючи витрат на харчування, одяг, сплату комунальних послуг, проїзд тощо). З урахуванням інформації, що міститься на веб-сайті Державної служби статистики України щодо сукупних витрат у середньому за місяць з розрахунку на одне домогосподарство у розрізі з 1999 року по листопад 2019 року, ймовірно достовірний дохід ОСОБА_5 станом на 01 листопада 2019 року становить 1 455 011,56 грн. Однак слід звернути увагу й на строк договору, встановлений сторонами, ? 5 років. При цьому ОСОБА_5 було відомо, що ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, інші джерела доходів у неї відсутні, тому надання такої значної суми в позику безпроцентно варто оцінювати як подарунок без реальної перспективи його повернення в майбутньому. За своїми характеристиками та умовами вказаний правочин не відповідає загальним засадам розумності.

Згідно з проведеним розрахунком, загальний розмір законних доходів ОСОБА_1 на дату набуття активу, які могли бути використанні, становив 112 271,50 грн. Тож різниця між вартістю об`єкта нерухомості та законним доходами суб`єкта декларування становить 1 750 064,93 грн. Вказана різниця перевищує визначену в частині другій статті 290 ЦПК України мінімальну межу виміру – 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом (1 003 500,00 грн), та не перевищує межу, встановлену статтею 3685  КК України. Отже, має місце вважати необґрунтованим набуття об`єкта нерухомості.

Під час аналізу відомостей про доходи, задекларовані ОСОБА_1 за період 2015-2020 роки, установлено, що річний розмір законних доходів не дає можливості здійснити заощадження, необхідні для придбання коштовного майна. При цьому, ОСОБА_1 розуміла, що у разі придбання нею активів за відсутності законних доходів стосовно неї можуть бути вжиті заходи, спрямовані на моніторинг способу її життя, з метою встановлення відповідності її рівня життя наявним у неї та членів її сім`ї майну й одержаним ними доходами згідно з декларацією, що подається відповідно до закону.

Таким чином, 13 лютого 2020 року ОСОБА_3 набула у власність об`єкт нерухомості вартістю 1 862 336,43 грн за дорученням її дочки ОСОБА_1 заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці Державної митної служби України, яка може прямо вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

За результатами розгляду справи: визнано необґрунтованим актив вартістю 1 862 336, 43 грн, а саме – квартиру загальною площею 103,3 кв. м., яка належить ОСОБА_1,  та звернуто стягнення в дохід держави в межах даної суми.

Справа № 991/2396/22

У липні 2022 року держава в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора звернулася із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з вересня 2019 року працював на посаді заступника начальника Східного управління ГУ ДПС у Харківській області, з лютого 2021 року обіймав посаду в Центральному міжрегіональному управлінні Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків. ОСОБА_2 з 15 січня 2020 року призначена на посаду заступника начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Слобожанського управління ГУ ДПС у Харківській області.

Національним агентством з питань запобігання корупції листом від 26 жовтня 2021 року № 42-01/77927-21 порушено перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою питання щодо звернення із позовом про визнання необґрунтованими активів у виді житлового будинку, загальною площею 187,7 кв м, вартістю на день набуття 1 686 800 грн (далі – житловий будинок) та земельної ділянки площею 0,1892 га, вартістю на день набуття 683 882,32 грн, набутих ОСОБА_2 , і їх стягнення в дохід держави.

За результатами збору доказів встановлено, що зазначені активи набуто ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 , який опосередковано вчиняв із такими активами дії, тотожні за змістом праву розпорядження ними.

Позивач стверджував, що зв`язок активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та набуття їх у власність ОСОБА_2 здійснено за дорученням ОСОБА_1 , який міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо житлового будинку та земельної ділянки дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, що підтверджується наступними обставинами.

21 травня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені якого на підставі довіреності від 24 січня 2020 року діяв ОСОБА_4 , укладено договір позики грошових коштів на 13 днів, за умовами якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 5 358 000 грн, що на момент підписання договору було еквівалентно 200 000 дол. США.

22 травня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені якого на підставі довіреності від 24 січня 2020 року діяв ОСОБА_4 , укладено іпотечний договір, відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 21 травня 2020 року іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку житловий будинок за адресою: загальною площею 187,7 кв. м. Також між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені якого на підставі довіреності від 24 січня 2020 року діяв ОСОБА_4, укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_3 передає ОСОБА_2 в іпотеку земельну ділянку, площею 0,1892 га.

05 червня 2020 року та 06 липня 2020 року ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_3 поштою направила вимоги щодо виконання зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечних договорів.

29 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені якого на підставі довіреності від 17 вересня 2020 року діяв ОСОБА_4 , укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя та звернено стягнення на предмет іпотеки – земельну ділянку площею 0,1892 га, вартістю 683 882,32 грн.

02 листопада 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені якого на підставі довіреності від 17 вересня 2020 року діяв ОСОБА_4 , укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя та звернено стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок загальною площею 187,7 кв. м. вартістю 1 686 800 грн.

Відповідно до актових записів в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_1 .

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_3 останній із ОСОБА_2 не був знайомий, жодного разу не спілкувався, грошових коштів не отримував. Представник ОСОБА_4 є довірителем ОСОБА_1 . Будь-яких грошових коштів ОСОБА_3 не передавав. Підписання договору позики грошових коштів та подальший перехід права власності на житловий будинок та земельну ділянку стало результатом попередніх взаємин ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , внаслідок яких, на переконання останнього, ОСОБА_3 заборгував ОСОБА_1 суму у розмірі 200 000 дол. США. ОСОБА_1 особисто комунікував та зустрічався із ОСОБА_3 з приводу передачі житлового будинку та земельної ділянки з метою компенсації нібито існуючого боргу, а також організовував супроводження процесу укладання відповідних договорів, оформлення довіреностей, безпосередньої передачі ОСОБА_3 письмових вимог щодо переходу права власності на житловий будинок та земельну ділянку до сестри ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 особисте залучав рієлторів, які здійснювали пошук потенційних покупців на житловий будинок та земельну ділянку.

ОСОБА_4 був одночасно представником ОСОБА_3 та на підставі доручення, виданого 08 вересня 2019 року строком на 5 років, довірителем ОСОБА_1 .

Майном, яким користується та має право розпоряджатися та відчужувати ОСОБА_1 , зокрема, транспортні засоби Volkswagen Touareg 2016 та 2013 року випуску, зареєстровані на ОСОБА_2 , що свідчить про використання вказаною особою як титульного володільця майна, щодо якого ОСОБА_1 може вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження ними.

Позивач вказував, що у відповідачів були відсутні кошти від законних доходів у сумі 5 358 000 грн в еквіваленті 200 000 дол. США для їх передачі у позику. Договір позики слугував лише формальною підставою для подальшого отримання ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки за дорученням ОСОБА_1 , та вважає, що такий правочин на підставі частини другої статті 215, частин першої, другої статті 228, частини другої статті 548 ЦК України, статті 41 Конституції України, частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку», а також похідні від нього правочини є нікчемними.

Позивач зазначав, що набуті активи є необґрунтованими. Відповідно до даних щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2019 та 2020 роки, у них відсутні особи, які є членами сім`ї та/або пов`язані спільним побутом із ОСОБА_2 . У щорічній декларації за 2020 рік зазначено загальний дохід у розмірі 174 742 грн. Згідно з довідкою про нарахування заробітної плати фактично отримані законні доходи ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати за період з січня по травень 2020 (дати укладання договору позики) не могли перевищувати 55 727,01 грн. Проведеним аналізом виписок за рахунками, що відкриті в ПАТ «КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 , встановлено, що за період з 01 січня 2020 року по 21 травня 2020 року її безготівкові витрати (перекази) становили 71 488,58 грн. Перевищення витрат над доходами свідчить, що вона не мала можливості та відповідних коштів для передачі їх у позику ОСОБА_3 та подальшого набуття права власності на активи.

У декларації ОСОБА_1 за 2019, 2020 роки наявні особи, які є членами його сім`ї та/або пов`язані спільним побутом. При цьому наявність у останнього або членів його родини грошових коштів у розмірі 5 358 000 грн в еквіваленті 200 000 дол. США викликають обґрунтовані сумніви. У декларації за 2020 рік зазначено загальний річний дохід у розмірі 219 310 грн. Інші члени родини дохід у вказаному періоді не отримували. У розділі «Грошові активи» відсутні грошові активи.

Згідно з відомостями ДФС України доходи останнього за період з січня по травень 2020 року (дати укладання договору позики) не могли перевищувати 107 378,76 грн, за вирахуванням податків – 88 050,59 грн.

Проведеним аналізом виписок за рахунками, що відкриті у банківських установах на ім`я ОСОБА_1 , установлено, що за період з 01 січня 2020 року по 21 травня 2020 року лише його витрати у безготівковій формі становили 254 975,90 грн. Перевищення витрат над доходами свідчить, що він не мав можливості та відповідних коштів для передачі їх у позику ОСОБА_3 та подальшого набуття активів.

Законні доходи, необхідні для укладення правочинів, у відповідачів були відсутні. Різниця між вартістю активів та законними доходами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 фактично становить вартість таких активів на день їх набуття, а саме 2 370 682,32 грн, що є сумою стягнення.

Чи можна говорити про успішні кейси цивільної конфіскації та поліпшення боротьби з корупцією в Україні завдяки цьому інструменту?

Звісно ж, традиційно якість закону демонструється на практиці його реалізації. Така незначна кількість судових справ може свідчити про те, що законодавець десь помилився у актуальності та прогнозуванні правозастосування, тому буму цивільної конфіскації не сталося.

Наразі визначити якісь закономірності щодо механізму цивільної конфіскації – неможливо, адже матеріалу для аналізу мало, судді часто виказують різні позиції. Хоча цивільна конфіскація має певні переваги – завдяки розгляду справ за правилами цивільного судочинства, а не кримінального. Зокрема, швидкість розгляду, значно менший тягар доказування тощо.

Головне, щоб під час реалізації цього Закону зберігався принцип незалежності антикорупційних, судових і правоохоронних органів.

Далі буде!…