Звільнення директора товариства за його ініціативою: як дотриматися процедури, особливості процедури

Директор товариства бажає звільнитися з посади, але провести загальні збори з певних причин неможливо, – такі випадки наразі є непоодинокими. Виходом з даної ситуації є звернення до суду з позовом, але слід врахувати декілька моментів.

Як і при будь-якому іншому зверненні до суду, важливо правильно визначити юрисдикцію спору, порушене право, обрати спосіб захисту такого права та обґрунтувати позов з посиланням на норми матеріального права, долученням відповідних доказів.

На даний час сформована стала практика, зокрема у низці постанов Великої Палати Верховного Суду, відповідно  до якої спір про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, а отже, повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Відповідно до положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства, можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Ст. 98 ЦК України регламентовано, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Тому питання щодо звільнення директора товариства, який є його виконавчим органом, вирішується виключно на загальних зборах учасників товариства.

Відповідно до положень ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена КЗпП України та Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або в інший спосіб, встановлений статутом.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, для звернення до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненим має бути дотримано порядок скликання загальних зборів та належного повідомлення про мету (порядок денний) таких зборів, що необхідно підтвердити відповідними доказами.

При цьому порушення гарантованого Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин настає тоді, коли у призначені дату, час та місце загальні збори не відбуваються з причини неявки учасників тощо і питання порядку денного про звільнення директора не розглянуто.

За наведених обставин  обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено наступний висновок. Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, виходячи із вищевикладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Оскільки  факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДР, то у зв`язку із прийняттям рішення щодо визнання припиненими трудових відносин позивача з товариством задоволенню підлягає і вимога про зобов`язання провести реєстраційну дію з виключення запису відомостей про керівника, що містяться в ЄДР.