Строки досудового розслідування у кримінальних провадженнях: історія повторюється…

Кримінальне процесуальне законодавство нещодавно зазнало змін – щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

Законом України № 3341-IX від 23.08.2023 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей обчислення строків досудового розслідування в умовах воєнного стану», зокрема, внесено наступні зміни до Кримінального процесуального кодексу України:

1) у статті 219 частину другу доповнено абзацом четвертим такого змісту:

«Строк досудового розслідування, передбачений частиною другою цієї статті, не обчислюється у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 437 – 439 чи частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України»;

частину шосту доповнено абзацом четвертим такого змісту:

«При об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, якщо досудове розслідування хоча б в одному з них здійснюється щодо злочинів, передбачених статтями 437 – 439 чи частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України, загальний строк досудового розслідування, встановлений частиною другою цієї статті, не обчислюється»;

2) частину восьму статті 615 викладено в такій редакції:

«8. У кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та на дату введення воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених частиною другою статті 219 цього Кодексу.

У кримінальних провадженнях, в яких відомості про кримінальне правопорушення, за виключенням злочинів, передбачених статтями 437 – 439 чи частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесена постанова про початок досудового розслідування у порядку, встановленому цією статтею, від дати введення воєнного стану і до дати його припинення чи скасування строк досудового розслідування до дня повідомлення особі про підозру становить тридцять місяців.

Строк досудового розслідування, зазначений в абзаці другому цієї частини, може бути продовжений у порядку та в межах строків, передбачених параграфом 4 глави 24 цього Кодексу»;

3) розділ XI «Перехідні положення» доповнено пунктом 20⁸ такого змісту:

«20⁸. Положення абзацу другого частини восьмої статті 615 цього Кодексу поширюються також і на кримінальні провадження, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесена постанова про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, від дати введення воєнного стану і до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей обчислення строків досудового розслідування в умовах воєнного стану».

Вказані зміни мають на меті невідворотність покарання за злочини та забезпечення встановлення та притягнення до відповідальності винних осіб.

Ніби все правильно, але є моменти…

Фактично, таким чином вказаний Закон ретроспективно регулює питання проведення досудового розслідування у вже зареєстрованих кримінальних провадженнях, що не сприяє формуванню правової визначеності, і, найімовірніше, породить нову хвилю звернень до міжнародних судових інстанцій з питань порушення права на захист та порушення інших прав учасників таких кримінальних проваджень.

В частині ретроспективних змін така ситуація дуже схожа на зміни до КПК 2018 року щодо продовження строків досудового розслідування.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та  інших законодавчих актів», яким, зокрема, було внесено зміни до  статті 294 КПК та надано повноваження слідчому судді щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) після введення в дію цього Закону, тобто з 16 березня 2018 року.

Положеннями ч. 2 ст. 294 КПК в редакції, яка діяла з дня набрання чинності Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» до 16 березня 2018 року, передбачалося: якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 ч. 1 ст. 219 Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 ч. 2 ст. 219 Кодексу: до трьох місяців – керівником місцевої прокуратури; до шести місяців – керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; до дванадцяти місяців – Генеральним прокурором чи його заступниками.

Отже, продовження строків досудового розслідування злочинів здійснювалося лише прокурорами різних рівнів.

Із 16 березня 2018 року були введені в дію положення ст. 294 КПК у редакції Закону № 2147-VIII, які передбачали: якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 Кодексу, такий строк може бути продовжений у  межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 Кодексу: до трьох місяців – керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до  шести місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із  Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 3 ст. 294 КПК в  редакції Закону № 2147-VIII).

Таким чином, у законі чітко зазначається про те, що розширено судовий контроль за  встановленням підстав до продовження строків досудового розслідування.

Але, оскільки в перехідних положеннях КПК тоді залишили можливість для проваджень, внесених до ЄРДР до набрання законної сили вказаними змінами продовжувати строки досудового розслідування за старими правилами, це спричинило дуже суперечливу практику. Особливо щодо об’єднаних кримінальних проваджень.

Класична схема – орган досудового розслідування реєструє нові кримінальні провадження та об’єднує їх зі старим, в якому строк досудового розслідування продовжує за старими правилами, через постанову прокурора.

Дійшло до того, що висновок з даного приводу надала Об’єднана Палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду –  у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі №753/12578/19 вказано, як саме повинна застосовуватися норма процесуального права.

Висновок про застосування положень ст. 294 КПК в об’єднаних провадженнях наступний.

Продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в  межах повноважень, визначених положеннями Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15 березня 2018  року, і які були об`єднані з  кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.

Положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і  основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.

Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб`єкта у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення.

Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов’язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів ст. 219 КПК у частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування, є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров’я особи, процесуального статусу обвинуваченого, стосовно якого відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК має здійснюватися судовий розгляд.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров’я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15.09.2021 року у справі №711/3111/19.

Наразі маємо схожу ситуацію з новими змінами.

В цьому контексті хотілося б звернути увагу на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішеннях КСУ від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001  року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/201.

Із даних рішень слідує наступне. Закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чинності. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності законом.

Отже, зворотна дія закону полягає в перегляді вже існуючих правозастосовних актів, прийнятих на основі старої норми або в застосуванні нової норми при наданні правової оцінки юридичним фактам, правовідносинам, що мали місце (відбулися) під час дії старої норми. Якщо ж в межах цих відносин нова норма поширюється лише на ті юридичні факти, права та обов`язки, які мають місце (залишаються існувати, виникають) після введення закону в дію, то ця норма матиме пряму дію (діятиме негайно).

Закріплення принципу незворотності дії закону у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення КСУ від 13 травня 1997 року № 1-зп).

В даному контексті, з урахуванням положень КПК щодо граничного строку досудового розслідування у 18 місяців (щодо тяжких та особливо тяжких злочинів) та того факту, що військовий стан в Україні триває вже більше 18 місяців, виникає логічне питання: чи можливе таке ретроспективне поширення закону на правовідносини, які вже завершилися, та чи співвідносяться такі зміни із законними очікуваннями учасників відповідних кримінальних проваджень.

Вважаю, що з цим нам ще належить довго та прискіпливо розбиратись, оскільки відповісти на дане питання можна лише зі спливом певного часу.

Гайдак Олександр

Адвокат, старший партнер Femida Legal Association