Проблема процесуального затягування з боку державних органів

Дуже часто в адміністративних спорах органу державної влади при програші в суді першої інстанції, на мою думку, зловживаючи процесуальними правами, затягують розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Зокрема коли сторона бачить безперспективність апеляційного оскарження. Але позиція держави полягає в тому що потрібно оскаржувати максимально все, оскільки в іншому випадку, особі яка не подала апеляційну скаргу будуть інкримінувати корупційні зв’язки з процесуальним опонентом, тому щоб не відписуватись, більшість працівників держорганів подає апеляційну скаргу просто так.

Звичайно що на такі апеляційні скарги в бюджеті не закладено фінансування, отже фактично відбувається подання апеляційної скарги без сплати судового збору, з клопотанням про відстрочення судового збору, потім коли у задоволенні цього клопотання відмовляють подається наступне клопотання, про відстрочку сплати судового збору, потім про звільнення від сплати судового збору, потім нове клопотання про відстрочення сплати судового збору, потім часткову оплату судового збору та клопотання про поновлення строку на здійснення доплати і це все затягує момент відкриття апеляційного провадження, а отже і набрання законної сили рішенням суду першої інстанції на місяці. Потім, коли суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, державний орган подає її повторно з тими ж клопотаннями, або зі сплатою судового збору частково і все починається спочатку.

Таким чином, з моменту подачі першої апеляційної скарги і до моменту відкриття апеляційного провадження або ж повернення апеляційної скарги, може пройти до року. Весь цей час процесуальний опонент, який отримав рішення на свою користь, не може його виконати, оскільки таке рішення не набирає законної сили.

Вважаю такі процесуальні диверсії неприпустимими з точки зору тої логіки, що держава має займатися належним урядуванням і бути взірцем у процесуальних моментах. Якщо держава дозволяє собі таку поведінку, то тоді не варто очікувати чогось іншого від інших учасників судового розгляду.

На жаль, притягнути до відповідальності представника державного органу в даному випадку фактично неможливо, оскільки в межах кодексу адміністративного судочинства України, порушень немає. Однак такі дії органів державної влади носять системний характер, тобто держава сприяє прийняттю суб’єктом владних повноважень спочатку протиправних рішень, які потім будуть скасовані в судовому порядку, а потім процесуального затягування розгляду таких справ з метою покращення статистичних даних. Але весь цей час підприємство або фізична особа повинні перебувати в стані напруження та нести витрати по оспорювання таких рішень.

Якщо говорити про місто Київ та Київську область то з урахуванням того що було ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва і на сьогодні на Київ та Київську область фактично лишився 1 суд який має розглянути як свої справи, так і ті справи які до нього перейшли від ліквідованого суду, то фактично термін розгляду адміністративних позовів в суді першої інстанції в даному регіоні становить понад 3 роки. За таких обставин говорити про ефективність судового захисту не доводиться. Оскільки в нинішніх умовах ведення повномасштабної війни, деякі учасники справи можуть фізично не дочекатись прийняття рішення за їхніми позовами.

Далі для прикладу приведу декілька судових рішень в яких була використана подібна тактика з боку органів державної влади, і зробимо невеличкий аналіз з приводу того наскільки це вплинуло на швидкість прийняття рішення, та ефективність захисту прав позивачів.

Наприклад у справі №440/15660/21 рішення суду першої інстанції було прийнято 27 січня 2022 року.

Перша апеляційна скарга була подана 19 травня 2022 року, тобто вже з пропуском 30 днів на оскарження.

05.12.2022 року судом апеляційної інстанції було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження.

22.12.2022 року задоволено клопотання про поновлення процесуального строку, але апеляційну скаргу залишено без руху через несплату судового збору.

09.01.2023 року суд частково задовольняє клопотання апелянта (Одеської митниці) та продовжує процесуальний строк та зменшує розмір судового збору, який необхідно сплатити.

25.01.2023 року у задоволенні клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору відмовляють та знову продовжують строк для усунення недоліків.

14.02.2023 року нове клопотання про звільнення від сплати судового збору залишають без задоволення, а апеляційну скаргу повертають скаржнику.

Таким чином, в даній справі з травня 2022 року по лютий 2023 року тривали дії по відкриттю апеляційного провадження, яке так і не було відкрито.

У даній справі рішення набрало законної сили, однак через особливості його виконання, не виконувалось до лютого 2023 року.

Олександр Гайдак

адвокат, старший партнер Femida Legal Association