Господарський процес: як законопроект № 9462 пропонує підвищити ефективність виконання судових рішень

У правовій системі України є низка вже класичних проблемних питань, над вирішенням яких постійно розмірковують теоретики та практики, науковці та законодавці. Серед таких «больових точок» – принцип обов’язковості судового рішення – важлива складова таких явищ як правова визначеність та право на справедливий суд.

Однією із конституційних гарантій забезпечення обов’язковості судового рішення є інститут судового контролю.

Відповідно до діючих редакцій процесуальних кодексів судовий контроль полягає в наявності у сторони виконавчого провадження права звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом,  є невід’ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Про те, що питання судового контролю в Україні важливе, свідчить законодавча ініціатива – законопроект № 9462 (зареєстрований в парламенті 06 липня 2023 року) щодо удосконалення положень про судовий контроль, яким пропонується внесення ґрунтовних змін до процесуальних кодексів.

Зокрема, до Господарського процесуального кодексу України пропонуються наступні зміни:

– під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи керівника боржника (якщо боржник є юридичною особою) штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

– для розгляду заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення встановлюється 20-денний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (замість 10-денного);

– невиконання боржником рішення суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом 2-х місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися). Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

– скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, в письмовій формі та підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Встановлюються чіткі вимоги до змісту скарги та перелік документів, які повинні бути до неї додані. Подана без додержання визначених вимог скарга повертається скаржнику без розгляду протягом 4-х днів після її надходження до суду;

– скарга розглядається у 20-денний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;

– у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Серед пропонованих нововведень також варто відзначити запровадження обов’язку подати звіт про виконання судового рішення.

Суд, який ухвалив судове рішення, за письмовою заявою стягувача може зобов’язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в наступних категоріях господарських справ: у спорах про захист ділової репутації;  у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; в інших справах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. У заяві обов’язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. За заявою стягувача суд зобов’язує боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду незалежно від категорії господарської справи, якщо боржник є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, суб’єктом господарювання державного або комунального секторів економіки.

За письмовою заявою позивача суд може вирішити питання про зобов’язання відповідача (боржника) подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду під час його ухвалення, незалежно від того чи набрало рішення законної сили. Така заява може бути подана позивачем не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження – не пізніше 30 днів з дня відкриття провадження по справі.

Заява про зобов’язання боржника подати звіт про виконання судового рішення розглядається протягом 10 днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника – з проведенням судового засідання. Ухвала суду за наслідками розгляду заяви є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суд має право відмовити в задоволенні заяви або задовольнити її, зобов’язавши боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Такий строк не може бути меншим 10 календарних днів з дня отримання боржником ухвали, але не більше 3-х місяців.

Звіт про виконання судового рішення розглядається судом протягом 10 днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, за ініціативою суду чи клопотанням сторін. Запропоновані зміни містять вимоги до такого звіту та визначають перелік додатків до нього. За наслідками розгляду звіту боржника суд своєю ухвалою приймає або відмовляє у прийнятті звіту. Ухвала суду за наслідками розгляду звіту боржника є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду є недостатніми для його своєчасного та повного виконання. У разі відмови у прийнятті звіту суд одночасно може: встановити новий строк для подання звіту, застосувати до боржника захід процесуального примусу, розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту, а також застосовує до такого боржника захід процесуального примусу.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту.

Запропоновані законопроектом № 9462 зміни певною мірою вказують на те,  що у визначених категоріях справ виконання судових рішень має всі шанси стати більш ефективним. Проте повною мірою оцінити це буде можливо після вступу в законну силу остаточної редакції даних змін.